http://vyshyvka-ua.ecwid.com Робота виконана бабусею народної майстрині Михайлюк Галини панею Ольгою з роду Ковалевих. Ще маленькою Галинка навчалась в неї вишивати. Вишивка містить старовинні елементи коду української нації. В якості кутасиків використовуються гачковані полунички. Вишиванка може бути відправлена Новою Поштою, оплату доставки оплачує покупець при отриманні - 15 грн за упаковку.
Буковинці вразили столицю старовинними вишиванками
Буковинці взяли майже всі призові місця у конкурсі вишиванок, який відбувся до Дня Незалежності у Києві. Чернівецька делегація повернулася із всеукраїнського «Параду вишиванок» у статусі переможниці. Наша чоловіча та дитяча вишиті сорочки стали найкращими і зайняли перші місця. Також приз глядацьких симпатій виборола жіноча вишиванка.
- У номінації «Найкраща жіноча сорочка» перемогла учасниця з Тернополя, - ділиться враженнями автор ескізного проекту чернівецької писанки та вишиванок, майстер з вишивки та відомий колекціонер вишиванок, Микола Шкрібляк, - але співачка і ведуча Вікторія Гатрич, яка демонструвала старовинну 150-річну вишиванку з моєї колекції отримала приз глядацьких симпатій, третє місце та тисячу гривень, хоча ми сподівалися, що вона теж займе перше місце, адже нас дуже гарно підтримували глядачі. Жіноча вишиванка, яку показали на конкурсі, родом із Садгори, не зважаючи на свій вік вона містить елементи та кольори нашого жовто-блакитного прапору. Чоловічу сорочку демонстрував керівник танцювального ансамблю «Юність» Павло Горюк. Вона теж старовинна, їй близько ста років. Сорочка-переможиця родом з Глибоцького району, містить елементи трипільського візерунку. А дитячу вишиту сорочку показував Артем Данилюк, який був одягнутий у вишиванку із Новоселицького району. Їй також майже 100 років і у вишивці поєднана буковинська вишивка із бесарабським кроєм. Візерунки балансують на межі традицій Буковини, Бесарабії та Молдавії. Вона дуже скромна, але гарна. Переможці перших місць отримали в подарунок по холодильнику.
Нагадаємо, що вперше в Києві на Майдані Незалежності, День Незалежності України святкують без танків та важкої військової техніки. Організатор та нахненник свята, Олег Скрипка посприяв тому, щоб цього року свято Незалежності було присвячене саме українській культурі.У «Параді вишиванок» взяли участь понад 2000 делегатів із 21 регіону України. Також проводився “Параді писанок”, на який привезли писанки близько 18 регіонів України, в тому числі й Чернівці. (Ірина Григоращук) (фото сайту Чернівецької міської ради)
Життя » Людські долі Лівою рукою вишила сотні робіт
Вишиті подушки, рушники, сорочки, скатертини, серветки, ікони, картини… 53-річна мешканка Іспаса з Вижниччини, інвалід ІІІ групи Вікторія Новосівська вишила сотні робіт. Втративши на виробництві кисть правої руки, жінка не зламалася, не відмовилася від свого захоплення і навчилася вишивати лівою. Вікторія Юріївна – постійна учасниця конкурсів, фестивалів, виставок. Жоден захід в області не обходиться без неї. «Своїми роботами хочу сказати людям, що можна продовжувати жити і займатися улюбленою справою за будь-яких обставин, – каже жінка. – Підтримую інших людей, які потрапили в біду. Інвалідність – це ще не вирок».
«Iкона здається намальованою, а Шевченко – живим»
Виставку робіт Вікторії Новосівської побачила в Іспасі під час відкриття пам’ятника на честь сільської громади, яка влітку 1941 року врятувала 15 єврейських родин. Усміхнена вродлива жінка у вишитій сорочці охоче показувала свої роботи, розповідала про них.
«Так, як вишиває Вікторія, ніхто не може, – запевнила старенька бабуся, оглядаючи вишивки. – Ця ікона здається намальованою, а Шевченко на портреті – ніби живий. Не віриться, що вона вишила все це лівою рукою».
– Замість правої кисті у мене протез, який виготовили аж у Таїланді, – показує праву руку Вікторія Юріївна. – Але він не робочий, а косметичний. Отож доводиться все робити лівою. У 45 років я отримала травму на виробництві, де виготовляла покришки. Верстат затягнув мою праву руку і розтрощив її. Так я залишилася інвалідом.
Вікторія почала вишивати, ще коли була маленькою дівчинкою. «Ще до школи не ходила, коли взяла в руки голку. Дивилася, як вишивають мама і бабуся, просила їх дати мені нитку і полотно. Моя перша робота – розквітлі маки в полі. У нашій родині всі жінки вишивали і в’язали, – розповіла пані Вікторія. – Вишивала, коли навчалася в школі. А коли пішла на роботу, почала більше в’язати – шарфи, светри, рукавиці, шкарпетки. На жаль, зараз вже не можу в’язати, бо спиці потрібно тримати двома руками».
«Мої роботи – наче діти»
Втрата правої руки стала для жінки справжньою трагедією. «Спочатку навіть не виходила з дому, не хотіла нікого бачити, – пригадує пані Вікторія. – Але мене підтримали рідні. За три місяці я навчилася писати лівою рукою, поратися по господарству: сапати на городі, полоти грядки, прибирати. Чоловік Анатолій допомагає мені готувати їсти. Вранці причісує мене і збирає волосся, не хоче, щоб я підрізала його.
Згодом згадала про свої захоплення. Взяла в ліву руку спицю – нічого не виходить. Взяла гачок – теж не могла працювати однією рукою. Тоді взяла голку з ниткою, спробувала вишити хрестик. Спочатку було дуже важко, голка вислизала з руки, але з часом я навчилася. Почала вишивати ікону Ісуса Христа. Це моя перша робота після травми. І ось уже сім років вишиваю. Немає такого дня, щоб не взяла в руку нитку з голкою, крім свята і неділі. У мене душа лежить до вишивання. Мені хочеться творити, робити щось своїми руками, хоча цю функцію за дві виконує одна ліва. Коли вишиваю, забуваю про своє каліцтво. Візерунки вигадую сама. Ніколи не рахувала, скільки робіт вишила. До сотні буде. Мої вишивки виставляли в Києві на Всеукраїнському фестивалі інвалідів. Свої роботи не продаю, бо вони для мене – наче діти. Дарую їх рідним, завдяки яким змогла знайти своє місце в житті. З кожним роком мені стає дедалі легше. Я вже не комплексую через своє каліцтво. Живу нормальним життям, спілкуюся з людьми».
«Після пережитого зрозуміла, що головне – це родина, діти й онуки. Заради них і живу, – запевняє майстриня. – Маю двох синів, які вже одружені. Подарували мені двох гарненьких хлопчиків. Одна моя невістка, яка живе біля мене, теж вишиває і в’яже. Я дуже тішуся, що вона продовжила мою справу. Мрію про онучку, щоб навчити її вишивати…». Надія БУДНА
VI Фольклорно-мистецький фестиваль «В Борщівському краї цвітуть вишиванки» пройшов на вихідних в Борщеві (Тернопільська область). Під час святкування було представлено рекорди України – найвищу мотанку – Берегиню (13,8 м), найвищу та найширшу жіночу сорочку-вишиванку (10,8 на 13,4 м), найвищу та найширшу плахту, найдовшу та найширшу крайку (тканий пояс – шириною 46 см і довжиною 12,6 м), найбільшу хустину.
Тисячі мешканців Борщівського району з’їхались на фестиваль у вишиванках – як у сучасних, так і зі старовинною вишивкою. Також найрізноманітніші вишиванки – сорочки, блузки, плаття – з різних регіонів можна було придбати на ярмарку. Купити тут вишиту сорочку можна було за суму від кількох сотень до кількох тисяч гривень.
Усі сільські ради району також підготують виставки вишитих робіт – традиційні для свого села. Це рушники, серветки, скатертини, пошивки, доріжки, подушки тощо.
Під час фестивалю діяло містечко майстрів, проходили майстер-класи майстринь-вишивальниць, майстер-класи з гончарства, також усіх присутніх розважали музикант з Тернополя, Львова, Івано-Франківська, Коломиї, Чернівців та із Білорусі.
Співорганізатором заходу виступило управління туризму Тернопільської ОДА.
Як інформував ZAXID.NET, у межах фестивалю «В Борщівському краї цвітуть вишиванки» пройшов фестиваль «Борщ’їв». 45 сільських рад представили на фестивалі борщі, зготовані за особливими місцевим рецептами і пригощали ними гостей фестивалю.
У номінації «Жіноча вишиванка» на всеукраїнській акції «Парад вишиванок-2012» друге місце зайняла волинянка Зореслава Пузняк. Про це повідомляє управління культури Луцької міської ради. Нагадаємо, делегація міста Луцька із 50-ти чоловік брала участь у Всеукраїнській акції «Парад вишиванок – 2012» у Києві під час якого демонстрували волинську «диво-писанку». Учасники мистецького дійства презентували місто і у конкурсі на кращу вишиванку. Одна з переможниць, Зореслава Пузняк, презентувала типовий для волинського краю жіночий костюм, вишитий її мамою. У конкурсі української пісні, виконаної акапельно серед дітей до 16 років, журі фестивалю відзначили вихованців музичної школи № 3 міста Луцька: тріо у складі Юлії Пархомчук, Софії Татош та Мирослави Понурко. Дівчата здобули третє місце та грошову винагороду, виконавши рекрутську пісню «Летіла Зозуля». Також делегація Луцька отримала почесну місію закриття гала-концерту. Під час фінальної частини від лучан та міської влади оргкомітет фестивалю отримав «Волинський оберіг» – снопик, який є символом добробуту, достатку та родинного затишку.
Вишивку на шкарпетках підбирають до кольору сорочки
Фото: Анна Усік
Швейна фабрика "Класик" почала випускати вишиті шкарпетки. Продає їх по 30-40грн.
"Випускати вишиті шкарпетки цього року почали кілька приватних швейних фабрик, - каже київський стиліст Маргарита Соколова. - Вишивка зараз дуже модна. Навіть на весняному Тижні моди кілька дизайнерів почали оздоблювати свої колекції вишивками. Так з'явились вишиті берети і шарфи, краватки і брюки".
Шкарпетки прикрашає машинна вишивка червоно-чорного і синього кольорів.
"Вишивку на шкарпетках підбирають до кольору сорочки. Наприклад чорні шкарпетки з синьою вишивкою пасуватимуть до синьої сорочки. Білі та бежеві варто одягати до світлих штанів і шортів, сині — до джинсів. Ідеально пасують до вишиванок. Такі шкарпетки добре носити влітку. У них нога не запарюється і не пітніє, бо пошиті з натуральної бавовни".
За словами стиліста, шкарпетки з бавовни дуже корисні для шкіри.
"Але їх виробники випускають невеликими партіями, бо такі шкарпеточки дорожчі, а наші люди звикли купувати шкарпетки за 3-5 гривень з поліамідом або поліестером у складі, які рвуться і розтягуються після першого носіння. Покупців не спиняє навіть те, що вони викликають підвищену пітливість у ніг, на додачу з дешевим взуттям створюють неприємний запах".
За словами стиліста, окрім вишитих шкарпеток, популярністю користуються кольорові з мультиплікаційними героями та коротенькі, з обрізаним носком.
"Кольорові шкарпетки все частіше одягають люди заможні, яка люблять розбавляти свій сірий образ кольоровими деталями. Шкарпетки з обрізаними носками купують жінки для носіння удома, аби чоловік бачив доглянуті нігті і гарний педікюр. Це ідеальний варіант на літо".
ПАРАД ВИШИВАНОК. До дня Полтави пройде парад вишиванок У Полтаві пройде парад «Полтава вишивати» в рамках святкування дня міста.
До дня Полтави пройде парад вишиванок. Фото: rada-poltava.gov.ua
Учасники заходу повинні зібратися 23 вересня о 10:30 на Соборній площі, повідомляє прес-служба Полтавської міської ради. На грандіозне шоу, як називає прес-служба цей захід, запрошуються всі охочі, причому одягтися бажано у вишиванку.
Крім того, на Театральній площі об 11:00 відбудеться тематична концертна програма, безліч конкурсів, розваг та розіграшів подарунків.
*Вишиванка — так у народі називають традиційну українську вишиту сорочку. Безліч варіацій вишивки для народних сорочок з'явилося в 19 столітті. Як правило, вишиванки шили з саморобного полотна, яке ткали на верстаті. У різних регіонах України свій орнамент сорочки.
Вишиванки сьогодні можна купити у спеціалізованих магазинах, сувенірних крамницях, на ринках одягу.
«У спадок від бабусі, яка родом із Путильщини, я отримала вишиті сорочки. Коли одягаю їх, ніби пізнаю таїнство», – каже чернівчанка Наталія КЛИМ. Поряд з іншими молодими людьми її часто можна побачити на етнофестивалях. І відрізняється вона від інших тим, що її сорочки – справжні українські, а не фабричні...
«Це стало вишивками заради вишивки! – наголошують народні майстри. – Це просто одяг, а не гордість, що ти носиш неповторну буковинську вишиванку зі своєю унікальною символікою, кольоровою гамою... Усе вкрито маками, ромашками, волошками, калиною й усе впереміш. Це дуже сумно!»
«Майстер вкладає у свою роботу послання»
Під час святкування Дня Незалежності у Музеї народної архітектури і побуту люди мали нагоду переконатися, що справжня українська вишиванка є унікальною – інших таких немає. Учасниці народного аматорського фольклорного колективу «Берегиня» клубу села Ломачинці Сокирянського району прибули на свято у сорочках, яким сто і більше років. Ці вишиванки створили ще їхні бабусі. Жінками милувалися усі гості свята. Особливо ті, у кого були фабричні вишиванки...
Засмучений фабричними вишивками і заслужений майстер народної творчості Михайло ПОКИДАНЕЦЬ, який вишив 22 рушники за творами Тараса Шевченка. Такої колекції шевченкіани немає ні в Україні, ні, можливо, у світі. Він єдиний українець, який має «Кобзар» із власними вишитими роботами...
– У свою творчість вкладаю усю душу. Не беруся за роботу, якщо не прочитаю молитву, – пояснює Михайло Григорович. – У цьому секрет справжньої української вишивки: вона має історію, сильну позитивну енергетику. Звісно, мені не подобається, що магазини, ярмарки заполонили фабричні вишиті вироби. Одна справа, коли це потрібно для великої кількості сценічних костюмів, але ж не для особистого... Люди хапають те, що дешевше, і не замислюються, що таке справжня українська вишивка.
А справжня вишивка, повторюю, має історію, енергетику. Її творить майстер, який вкладає у свою творчість свої почуття. Усі пари, яким я вишивав весільні рушники, дуже щасливі. Важливо, яке послання майстер вкладає у свою роботу. Так, машинна вишивка прогресує, але ми повинні замислитися, що купуємо.
Ми повинні бути свідомі того, що українська народна вишивка має бути справжньою, творитися майстром і нести у свою національну історію таїнства...
«Це не народний витвір, а звичайний одяг»
Директор навчально-методичного центру культури Буковини Микола ШКРІБЛЯК наголошує, що вишивка для українців – це не просто вид ремесла, це оберіг, який супроводжує людину все життя.
– Люди, які вишивали, завжди були натхненні любов’ю до людей, для яких вишивали, – пояснює пан Микола. – Саме тому українська вишивка заперечує існування будь-якого твору, створеного машинним способом. Це вже не народний витвір, а звичайний одяг, який прикрашає людину більшою чи меншою мірою. Але ми повинні зберегти неповторність кожного регіону. В іншому разі в тому одязі ми будемо не цікаві одне одному українці. Таку традиційну народну культуру повинна підтримувати коштами держава. Це не шоу, на якому можна заробляти! – Фабрична вишивка... Повторюю, це стало вишивкою заради вишивки. Однак ми повинні пишатися тим, що ми з Буковини, вишивка якої має свою унікальну символіку, неповторну кольорову гаму. Але що ми бачимо? Усе вкрито маками, ромашками, волошками, калиною і все це впереміш. Це дуже сумно! Це не властиве для нашого краю – оці всі ружі, маки, вишиті величезним бісером. Це просто несмак, який все продукують і продукують. Кажуть, що дешевше за справжню вишивку... Не набагато. Наприклад, чоловіча сорочка, вишита у Коломиї на сучасних машинах, коштує 300 гривень, а ручної роботи – 500. Не така вже велика різниця у ціні! Отже, насамперед нам треба замислитися над тим, чи приносить машинна робота радість, втіху, тепло рук, які творять народне мистецтво... Валерія Чорней
Неймовірна вишивка. Орися Козяк вишиває лише з молитвоюОрися Козяк вишиває лише з молитвою
Олена КОЗАЧЕНКО. м. Коломия.
У Коломиї відкрилася виставка сакрального мистецтва Орисі Козяк. Вона почала вишивати бісером ікони, отримавши благословення від монахів. Майстринь, які володіють такою технікою вишивки, в Україні небагато.
Орися Козяк родом із Печеніжина. Серйозно займатися вишивкою почала ще в 70-х роках, коли вишила перші хоругви. Спочатку це були серветки, рушники, обруси, національний одяг. Майстриня зізнається, що це надзвичайно клопітка праця. Є роботи, над якими треба працювати впродовж кількох років. Особливістю цього творчого процесу є те, що вишиває вона лише з молитвою. Жінка категорично відмовляється давати інтерв’ю, мовляв, вишивки самі за себе повідають більше, аніж їх майстриня. Однак каже, що сакральне мистецтво — це той найвищий щабель мистецтва, до якого треба дійти серцем.
Тепер на виставці було представлено понад 100 творів, виконаних у різних техніках: вишивка хрестиком, золотом, бісером, з додаванням каменів, виготовлення священичих митр, традиційних віночків, прикраси для трійці, образів. Кожна робота містить свою символіку, знаки. Найдовше, як каже п. Орися, довелось працювати над плащаницею, яку прикрашено каменями Сваровскі. 12 каменів символізують апостолів, 33 дрібних каменів — це земні роки життя ісуса. Найбільше Орися Козяк вишила ікон Божої Матері Марії: і Володимирська, і Почаївська, і Козацька (рідкісна), Густинська, Києво-Введенська. На виставці представлено лише невелику частину робіт майстрині, решта творів зберігається у приватних колекціях в Україні та за її межами.
— Я бачив багато виставок і безліч майстрів, — сказав у привітальному слові заступник голови ОДА Роман Іваницький, який до того ж пообіцяв підтримати майстриню і в організації подальших виставок, — але таку красу і чудову роботу бачу вперше. Картини пані Орисі відрізняються світлими тонами. Скажу без перебільшень, що це Божий дар...
Виставка сакральних творів Орисі Козяк, яка вже брала участь у двох виставках у Києві та в Івано-Франківську (перша її персональна виставка в Коломиї відбулася ще 2004 року), діятиме протягом двох місяців. Окрім того, мисткиня проводитиме й майстер-класи.
На мотив відомої української пісні. Світлини із альбому Дмитра Пожоджука.
Вишиванка (відео). Із запису в
Івано-Франківську, 2011 рік
Діана Глухова - Вишиванка, пісня
З вечора пригожого аж до ранку, вишивала дівчина вишиванку...
Вишиванка. Українська пісня.
Дуже файно заспівали про вишиванку...
Чорна вишиванка.
Ця пісня про вишиванку дійсно бере за душу! Музичний альбом "Чорна вишиванка" повинен бути у кожного українця. Дуже сильні пісні, можуть залишити байдужим тільки бездушну тварюку. або москаля. Слава Україні!
День вишиванки у Чернівцях День вишиванки відсвяткували у Чернівцях. Молодь хизувалася старовинними сорочками, ділилася секретами вишивання. А наймолодшим чернівчанам, які сьогодні народилися - дарували вишивані сорочки просто у пологовому будинку. Вишиванка Оксани Білик Традиції і сучасність української вишивки. Українська Вишиванка. Handmade Ukrainian Embroidery Народні твори декоративного мистецтва, орнаментальне та сюжетне зображення на тканині виконане різними ручними швами! Decorative folk works of art, ornamental and plot depiction on cloth carried out manually.
з 9
